Якщо ти проведеш в космосі три роки, на землі пройде чотириста літ.
Але якось так трафляє, що не літаючи в космосі я буваю в повному ауті. Це не все так просто, якби "я щось пропустив, чи не могли би ви нагадати мені, будь-ласка?" а набагато, набагато серйозніше. Був тут, але і не був тут. Інформація відсутня. Мабуть саме такі браки інформації дають місце і сили вільно і швидко думати.
Але не все так просто.
То був час, коли я не спав.
Тиждень 1. П'ятниця. День 5.
"Я не просто змучений. Це щось гірше, але слова для цього немає. Нічого в світі не змінилось. Їм, п'ю, ходжу і читаю так само, як це було колись. Люди навколо такі самі чужі до мене, як і раніше, і це не дивно - Лондон. Шуми гуртожитку більше не на доїдають мені. Зайві звуки вогняного захоплення і зламаного ліжка, які хронічно лунають з кімнати мого сусіда-мексиканця, вже не відволікають свою постійністю. Навіть не заважають спати і читати. Сплю коли всі сплять (крім сусіда, який лягає спати значно пізніше), коли Лондон спить. Тільки я для них сплю. Я сам. І тому я не сплю.
Я читаю. "
Тиждень -1, Неділя, День -1.
"Все змінилось в один день. Власне, два слова закінчили книжку - "It's over". А далі я не пам'ятаю, бо полетів в космос. Так я це називаю, я полетів в космос, вийшов на орбіту і задихнувся своєю мізерністю. "
Тиждень 3. Середа. День 17.
"Думав, буде легше. Думав, моїх книжок вистачить на довше. Але ні - сьогодні дочитав останню, "Історія Древньої Греції". 700 сторінок про ні про що і ще й до того дуже старе. Остання книжка могла бути моїм останнім подарунком, останнім спасінням. Але вона такою не стала, о ні. Я спробував заснути в невідомо який раз, але не заснув, звісно. Сон був недоступною інформацією для мене.
Що ж, все закінчилось доволі передбачувано.
я заснув з іншою.
